25 травня визволили п’ятьох захисників прикордонного пункту пропуску «Бачівськ». Звільнили Сергія Чауса, Руслана Божка, Дмитра Литвинова, Віталія Школьного, В’ячеслава Цигикала. Досі в неволі утримують Володимира Лютенка.

Історія В’ячеслава Цигикала

Мама звільненого з полону прикордонника «Бачівська» В’ячеслава Цигикала Валентина поділилися емоціями після повернення сина та розказала про їхню першу розмову

В’ячеслав родом із села Дунаєць Глухівської громади. Звістка про його повернення — щаслива новина для всіх рідних та земляків. Як ділиться пані Валентина, за понад три роки очікувань та десятки обмінів, було різне. Тому, і цього разу вона не наважувалася казати нікому про повернення сина, допоки не почула його голос.

“Він сказав: “Мамочко, всіх дуже люблю, скучив дуже”. Спитав як у нас справи. А я сказала, що все добре. Спитав, як його племінник і похресник Ромчик”, — ділиться жінка.

Вона додає, що, на жаль, не дочекався В’ячеслава з полону батько Микола. Його не стало торік. Пані Валентина думала, що син не знає про це, не хотіла ранити його. Але, каже, В’ячеслав якимось чином дізнався.

“Я спитала в нього: “Славочко, а ти своїми ногами вийшов із автобуса? Ти цілий?”. А він відповів: “Мамо, я в Україні. Все вже добре”, — каже мати прикордонника.

Вдома на повернення рідної людини разом із пані Валентиною чекав брат В’ячеслава та його родина. За тиждень два роки виповниться молодшому племіннику чоловіка, якого той іще не бачив. Валентина Цигикал ділиться, що хлопчика ще не похрестили, чекали В’ячеслава. Колись невістці жінки наснився сон, що вони зроблять це всі разом. Невістка побачила свою дитину в руках рідного дядька вже великим і сприйняла це як добрий знак про повернення В’ячеслава.

Пані Валентина додає, що напередодні у групах писали, що в межах цього обміну повернуть п’ятьох прикордонників «Бачівська». Але кого саме — було невідомо. Жінка щиро радіє за всіх, чиї рідні в Україні. Але додає, що їй боляче за родину Володимира Лютенка. А ще вона вдячна кожному, хто підтримував їхню сім’ю усі ці роки та разом із ними молився за повернення В’ячеслава.

Нагадаємо, прикордонники «Бачівська» заступили на службу 23 лютого 2022 року й мали помінятися наступного дня о 9 ранку. Натомість вони опинилися в російському полоні, коли країна-агресор напала на нашу державу. Володимир Лютенко лишається єдиним з рокової зміни, кого досі утримують у неволі. Його пʼятьох побратимів звільнили 25 травня у межах обміну 1000 на 1000.

Історія Сергія Чауса

Про очікування та боротьбу за повернення чоловіка розповіла і дружина Сергія Чауса  Оксана

Як ділиться пані Оксана, за три роки та три місяці очікування в її житті було безліч акцій, які влаштовували рідні полонених. Вони нагадували про прикордонників, які потрапили в неволю у перший день повномасштабної війни.

«Ми відвідували акції в Сумах, зустрічі в Києві, були також зустрічі з Дмитром Лубінцем — уповноваженим з прав людини. Бачились з представниками координаційного штабу, керівниками адміністрацій Державної прикордонної служби України, Товариством Червоного Хреста, Служби безпеки України, до зустрічей долучались представники розвідки, також зустрічі були з Іриною Верещук, заступницею керівника Офісу Президента. Багато було зустрічей, багато звернень писали та спілкувалися й боролися, і це дало результат».

Оксана Чаус додає, що коли дізналася про планування масштабного обміну, то сподівалася на звільнення чоловіка. Вона відчувала, що він повернеться додому. Разом із нею у це вірили його батьки, Сергія чекав син, їх підтримували друзі, сусіди.

Уже в Україні Сергій зателефонував Оксані, вони побачили одне одного по відео.

«Він сказав, що дуже радий поверненню в Україну. Розповів про те, що сильно сумував за сім’єю, хвилювався за дитину, за мене та ситуацію в Глухові. Дуже його хвилювало питання, чи його рідна домівка вціліла, оскільки вони були в повній ізоляції та невідомо не було нічого».

Нині Сергій та інші визволені з полону на реабілітації. Після вони повернуться додому.

Нагадаємо, прикордонники потрапили в полон у перший день повномасштабного вторгнення. Їх утримували в рф понад три роки.