У прикордонній Ямпільській громаді з березня працює мобільна бригада фахівців, яка підтримує дітей і їхніх батьків у подоланні труднощів, психологічного напруження та соціальних викликів. Вони надають психоемоційну підтримку, проводять тренінги з позитивного батьківства, профілактики гендерно зумовленого насильства та супроводжують родини, які цього потребують.

Про те, що це за проєкт, хто і як надає допомогу, а також чому це зараз так важливо, розповіла кореспондентці Ямпільського інформаційного агентства соціальна працівниця проєкту «Надання комплексних послуг соціального захисту у віддалених районах Сумської області» Валентина Марченко.

• Як давно працюєте у Ямпільській громаді?

– Якщо говорити про впровадження саме цього проєкту, то працюємо починаючи з вересня минулого року. Спочатку охоплювали лише Ямпільську громаду — зокрема п’ять населених пунктів: Ямпіль, Імшану, Шатрище, Воздвиженське та Усок. З початком другої хвилі проєкту, що розпочалася 20 березня цього року, географія дещо розширилася — нині намагаємося залучити й Степне, такі села, де є невелика кількість дітей, але намагаємося долучати і їх до наших заходів. В минулому році поруч також була мобільна бригада, яка повністю покривала Свеську громаду і села поруч. Наразі ми працюємо над тим, щоб залучати, в першу чергу, Свесу та Орлівку.

• Хто входить до складу мобільної бригади? Які у них спеціальності?

– Мобільна бригада складається із соціального працівника, психолога,  кейс-менеджера, асистента кейс-менеджера і водія. 

• Які саме послуги можуть отримати діти чи батьки під час зустрічі? І взагалі, чому це важливо саме зараз?

– Фахівці проєкту надають психосоціальну підтримку, проводять зустрічі про гігієну для дітей 6–9 років, позитивне батьківство та профілактику гендерно зумовленого насильства. За потреби родини отримують індивідуальний супровід.

– Насправді, на сьогодні потреба саме в такому напрямку роботи є дуже важливою. Вона простежується в тому, що йдеться про систематичну комплексну допомогу і підтримку. По-перше, це прослідковується в тому, що ми спочатку спілкуємося з старостинськими округами, у службу у справах дітей з’ясовуємо, які запити є, які є потреби нині, що потребує та або інша громада, і в залежності від того вже починаємо працювати. Найголовніше це те, що ми надаємо психоемоційну підтримку для дітей – це і проведення заходів, і консультативна робота для батьків, і для діток у сфері кейс-менеджменту. Цьогоріч працюємо також з батьками: просвітницька підтримка, яка допомагає адаптуватися до умов дистанційного навчання. Адже на прикордонні діти навчаються виключно онлайн. Тому батьки також потребують емоційної підтримки. Працюємо з ними за програмою позитивного батьківства – це цикл тренінгів, за рахунок яких у батьків відбувається формування певних навичок усвідомленого батьківства, і попередження гендерно-зумовленого та домашнього насильства. Проводиться робота у напрямку  кейс-менеджменту, індивідуальних консультацій, проводяться і групові заняття для наших бенефіціарів та для батьків.

• А як виглядає звичайна зустріч? 

– Наші заняття відбуваються виключно в сховищі, якщо це Ямпіль. У старостинських округах, на жаль, не скрізь є сховище, але за безпековою ситуацією слідкують члени команди та батьки, які присутні на заходах. В першу чергу, це відслідковує водій. Адже це найголовніша умова, щоб ми працювали у безпечному місці.  Коли ми вже зустріли наших діток з батьками, то в першу чергу, ми представляємося і розповідаємо про нашу громадську організацію, мету наших зустрічей. Після представлення йде привітання і пояснення, що цікавого ми сьогодні приготували, або куди ми вирішуємо подорожувати, що ми будемо шукати і робити. Безпосередньо вже тоді, в залежності від напрямку, з якими заняттями ми приїхали, відбувається подальша робота або виконання певних вправ для того, щоб дітям допомогти і стабілізувати себе, і розвивати вміння та навички. Після цього обов’язково проводиться рефлексія – дуже важливо на цьому етапі є те, що діти і батьки роблять це разом, долучаються до виконання вправ. Після цього відбувається ритуал завершення нашої зустрічі й домовляємося, коли ми приїдемо в наступний раз.

•  Які теми найбільше цікавлять дітей і батьки під час зустрічей?

– На сьогоднішній момент дуже важливим питанням є розвиток комунікативної сфери, оскільки визначається те, що ми все ж втратили можливість звичного спілкування, в якому є і дружні взаємини, і комунікація. Також важливим є розвиток навичок щодо зниження тривожності, виконання певних технік і вправ, які стабілізують психоемоційний стан – будь-то дорослих, будь-то дітей.

• Чи є історія успіху, або приклади, коли допомога вплинула на родину чи дитину? 

– Думаю, що зміни є. Коли ми починали проєкт у громаді, це був вересень — дуже важкий час для нашого населеного пункту. Майже щодня були масовані атаки, люди були налякані. Ми це бачили у їхніх очах, постійно спілкуючись з ними. Важливо, що не лише ми працювали з дітьми, а й батьки вдома продовжували це — закріплювали навички, щоб вони не залишалися лише теорією. Було помітно, як це впливає: приходила мама з дитиною — і вже по зовнішньому вигляду було видно, що емоційний стан став кращим. Коли в березні почалася друга хвиля проєкту, ми знову працювали з тими самими дітьми та батьками. І вже точно можемо сказати: є прогрес. Діти стали менш тривожними, зникла імпульсивність.

Люди вже починають усвідомлювати, що з ними відбувається, проговорюють це й навіть обговорюють, як реагувати. Це свідчить про те, що свідомість працює вже на іншому рівні. Немає паніки, коли під час стресу людина бездумно тікає в будь-який бік. Натомість з’являється розуміння й усвідомлення ситуації.

Ще одна ознака прогресу — це те, що діти мають наш номер телефону і постійно нам пишуть, чекають, коли ми приїдемо. Діляться емоціями. Наприклад, в однієї дівчинки був день народження — вона сфотографувала, як її привітали, і потім показувала нам ці фото. На мій погляд, це показник, що між нами встановилася довіра, і ми працюємо в правильному напрямку.

Також до нас зверталися родини з різними запитаннями — як оформити допомогу, куди звертатися. Були випадки, коли батьки не знали, чи варто звертатися до інклюзивно-ресурсного центру через логопедичні проблеми у дитини. Ми провели роз’яснювальну роботу, і після зустрічі батьки дійсно звернулися за допомогою. Наприклад, одна дівчинка зараз, хоч і дистанційно, але вже отримує логопедичні послуги.

Це теж, на мою думку, підтверджує: ми на правильному шляху, і наш проєкт має результат.

• Хто фінансує проєкт і як довго планується його дія?

– Проєкт від ЮНІСЕФ втілюється у життя за допомогою громадської організації «Клуб рибалок України» за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID. Він впроваджується на рік – тобто до березня 2026 року.  Я вважаю, що проєкт уже має успіх, адже охоплює й надає послуги з різних боків. По-перше, особисто мені відгукується напрямок позитивного батьківства. Якщо батьки отримують ці навички під час наших занять, то ми бачимо, що це допомагає і вдома, і всій родині. Адже саме в родині дитина отримує перші навички виховання. Тому, на мою думку, цей напрямок є дуже важливим.

• Як звернутися до вас? 

– Звернутися можна за номером +380666722612 для консультації. Також ми домовляємося про зустрічі: або виїжджає мобільна бригада, або люди звертаються безпосередньо до нас. Намагаємося охопити всіх — випадків, щоб когось забули чи залишили без уваги, ще не було.

– Щочетверга в укритті Ямпільського центру культури і дозвілля фахівці проводяться зустрічі для дітей шкільного віку. З 15:00 до 16:00 –  для учнів початкових класів, а з 16:00 до 17:00 – для учнів середніх і старших класів.