Село Марчихина Буда розташоване в п’ятикілометровій зоні від державного кордону з російською федерацією та входить до складу Свеської об’єднаної територіальної громади. Через безпосередню близькість до лінії кордону населений пункт з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну перебуває під постійними обстрілами.

З 24 травня 2022 року, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, територія Свеської громади була офіційно включена до оновленого переліку населених пунктів, де ведуться бойові дії. 

За інформацією оперативного командування «Північ», лише протягом останнього місяця зафіксовано щонайменше 34 ворожі атаки на село Марчихина Буда. Переважна більшість з них була здійснена з використанням ФПВ-дронів. Окрім того, по території населеного пункту завдавались удари зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ).

Про те, яка нині безпекова ситуація у прикордонному селі кореспондентці Ямпільського інформаційного агентства розповіла староста Марчихинобудського старостинського округу – Віра Олександрівна Баклан.

У ніч на 9 травня 2025 року

Унаслідок нічного артобстрілу 9 травня в селі Марчихина Буда сталася пожежа в приватному домогосподарстві, яке згодом повністю згоріло, — розповідає староста села Віра Баклан.

На щастя, обійшлося без жертв. Проте без житла, особистих речей і майна залишилася родина Гребенюків — Олена Миколаївна та Микола Федорович.

«Атака розпочалася о пів на другу ночі — росіяни били з “Градів”, артилерії та мінометів. Я відразу подзвонила Олені, і вона сказала, що після ударів поруч з їхнім будинком горить поле. Минуло не більше п’яти хвилин, і вона передзвонила знову — сказала, що вже горить їхній будинок. Це було приблизно о пів на третю. Було пряме влучання — у той момент люди перебували всередині. Дах знесло одразу, і вогонь миттєво охопив усе всередині. Згоріло все дотла. Пожежники приїхали й змогли врятувати господарські будівлі — сарай і літню кухню», — розповіла староста села Віра Баклан.

Нині родина Гребенюків змушена жити у літній кухні.

На протилежній вулиці тієї ж ночі, внаслідок удару артилерійського снаряду, також були пошкоджені вікна кількох інших приватних домогосподарств.

Яка ситуація наразі у прикордонному селі?

Незважаючи на майже щоденні ворожі обстріли, село Марчихина Буда тримається. За весь період повномасштабного вторгнення, за словами місцевої влади, у населеному пункті не було зафіксовано жодного випадку загибелі чи поранення серед цивільного населення.

«Усі попереджені про небезпеку. Дітей узагалі немає на вулицях, і дорослі також намагаються без потреби не виходити. Виходять хіба що до магазину чи по хліб», — розповідає староста села.

Наразі в селі постійно проживає 352 людини. Це здебільшого молодь та люди середнього віку. Наразі евакуації у населеному пункті немає. Однак, як зазначає староста, частина жителів змушена виїжджати на роботу до інших регіонів, зокрема до Києва, через відсутність місцевої зайнятості.

«У нас люди мігрують. У п’ятницю буває більше людей — повертаються на вихідні. Бо тут немає де працювати, а сім’ю треба утримувати», — пояснює пані Віра.

Попри складну безпекову ситуацію, в селі продовжують функціонувати кілька магазинів, а також працює фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), де місцеві жителі можуть отримати базову медичну допомогу.

«До нас приїздить дільничний лікар. Хотілося б, звісно, щоб частіше», — каже староста.

У частині соціальних послуг громаді допомагають благодійники. Зокрема, у село раз на тиждень прибуває соціальний автобус на сімнадцять місць, який надає Гуманітарна місія «Проліска». Завдяки цьому транспортному сполученню жителі можуть дістатися до найближчих більших населених пунктів, вирішити нагальні справи чи отримати послуги, недоступні на місці.