Ірина Ключко з міста Хутір-Михайлівський вже 35 років займається підприємницькою діяльністю. Вона є власницею магазину, де продає одяг, взуття і канцелярські товари. Торік магазин пані Ірини двічі зазнавав пошкоджень від російських обстрілів керованими авіаційними бомбами та реактивної системи залпового вогню.
Про те, як вдається утримувати бізнес під час війни, що вдалося відновити в магазині, як змінилася робота за останній рік та що надихає продовжувати справу, пані Ірина поділилася з кореспонденткою Ямпільського інформаційного агентства.
За минулий рік у магазин пані Ірини було два влучання внаслідок ворожих атак.
Одне з них відбулося у ніч на 22 березня. Тоді тактична авіація росії скинула дві керовані авіабомби на місто Хутір-Михайлівський. Удар прийшовся на центральну частину міста. Одна з бомб влучила в будівельний магазин, розташований на ринку. Повністю згоріла сусідня торговельна точка, пошкоджень зазнали також житлові будинки та інші приміщення, серед яких і магазин пані Ірини. Внаслідок атаки у ньому були пошкоджені дах, стіна та вікна.
Фото: надане Іриною Ключко
Фото: надане Іриною Ключко
13 травня центральна частина міста знову опинилася під обстрілами рф. Удари було завдано з реактивної системи залпового вогню. Магазин пані Ірини знову постраждав від обстрілу.
Фото: Ямпіль.INFO.
Підприємиця каже, що всі вибиті вікна в магазині наразі забили та змогли утеплити.
«Магазин вдалося відновити власними силами — ніхто не допомагав. Ми зверталися по допомогу, але нам відповіли, що вона не передбачена для нас. Нині магазин працює. Замовили нові вікна — вони стоять усередині та чекають кращих часів, коли закінчиться війна».
Пані Ірина розповідає, що намагається забезпечити людей усім необхідним для покупок: привозить одяг, взуття, побутову хімію — продає все, що може бути корисним.
«Об’єднали два магазини — жіночий і чоловічий, і тепер усе знаходиться в одному. Замість п’яти продавців працює лише одна людина. Одна з моїх продавчинь працювала на ринку, а в магазинах — чотири людини. Тепер я одна на ринку, звісно, з чоловіком, а в магазині залишилася лише одна продавчиня, інші виїхали. Працюємо з 8:00 до 15:00. Щовівторка працюю я, бо потрібно дати працівнику вихідний. Важко, бо немає достатньо продавців, щоб допомогти, тому нам удвох важче, ніж раніше. Все тримається на двох плечах. Обороти, звісно, стали меншими, бо людей стало менше. Молодих залишилось мало, тому основний розрахунок — на людей середнього віку. Люди літнього віку не можуть собі дозволити більш-менш дорогий одяг чи взуття».
За словами пані Ірини, попри складну безпекову ситуацію, її мотивують залишатися і продовжувати працювати самі люди. Через постійні обстріли більшість магазинів у місті зачинені — працюють переважно лише продуктові. Магазин із одягом та взуттям залишився фактично єдиним.
«Працюємо — люди потихеньку повертаються. Росіяни б’ють по місту, вже, мабуть, трохи звикаємо до цього. Сподіваємося, що нас не зачепить і що скоро все закінчиться. Знаєте, як кажуть: “А хто, якщо не я?” Що робити, якщо люди дуже вдячні, що ми працюємо, бо де ж вони все це зможуть купити? У Шостку не наїздишся, бо дуже складно дістатися навіть до Ямполя».
Місто Хутір-Михайлівський розташований у Шосткинському районі Сумської області, приблизно за 6 кілометрів від державного кордону з Росією. З початку повномасштабного вторгнення Росії регулярно зазнає обстрілів. Особливо інтенсивними атаки стали у 2023–2024 роках, коли російські війська почали активно застосовувати FPV-дрони, міномети, реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) та керовані авіаційні бомби. Внаслідок російських ударів у місті зруйновані та пошкоджені десятки житлових будинків, приміщення міської ради, об’єкти інфраструктури. Попри небезпеку для життя в місті продовжують жити люди.
