З першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну жителі Свеської громади об’єдналися при Свято-Миколаївському храмі, який тоді став центром місцевого волонтерського руху. Свесяни активно готували смаколики для військових, підтримуючи їх на фронті. Про те, як це було три роки тому у розмові з кореспонденткою Ямпільського інформаційного агентства розповів настоятель Свято-Миколаївського храму отець Григорій.

• Війна розпочалася недалеко від селища. Чи не боялися тоді опинитися під російською окупацією та як наважилися створити волонтерський осередок?

– У першу чергу ми хотіли захищати своє. Всі були в такому ентузіазмі, хотіли швидкої перемоги, тому всі одразу об’єдналися. У перші дні війни нічого не було в магазинах, люди все порозбирали, прилавки були пусті. Але все ж таки, для того щоб підтримати наших захисників, кожен щось робив своє. Тобто все, що навіть було в запасі — віддавали, щоб поділитися з нашими захисниками. Ми організувалися, щоб підтримати їх продуктами, їжею. Ми робили пельмені, вареники, котлети. Щось частково продавали, а потім за ці кошти, які виручали, знову купляли фарш чи м’ясо. Тобто відділяли ці кошти на потреби військовим і на закупівлю інших товарів.

• Хто тоді вам допомагав та як свесяни ставилися до створення такого руху? 

– Спочатку я це розпочав. В першу чергу допомагали мої прихожани. Парафіяни храму одразу відгукнулися на прохання, а вже потім люди, які бачили дописи в інтернеті, у фейсбуці, також долучалися. Для них це було важливо, бо морально було важко пережити початок війни, і їм потрібно було чимось відволіктися. Коли вони приходили, вони не тільки допомагали іншим, а й самі заспокоювались, адже робили благодійну справу на користь не лише України, а й себе. А потім до нас приєдналася Олена Бугай. Вона, разом з дівчатами з садочку, почала заливати свічки, плести килимки для захисників. Поступово волонтерський осередок перейшов під її керування десь із 2023 року. 

• Як саме допомагали місцеві жителі і з яких саме населених пунктів громади?

– В перші місяці ми передавали заморожену продукцію — вареники та пельмені. Згодом передавали більше консервації, картоплю та різні овочі. Місцеві жителі, а також люди з сіл Марчихина Буда, Микитівка, Орлівка, Княжичі, активно допомагають, збираючи продукти, овочі, консервацію та макулатуру, і передають їх до волонтерського осередку “Свеські бджілки”.

• Чи спілкуєтеся наразі з захисниками, яких тоді підтримували у перші місяці повномасштабного вторгнення? 

– Ми допомагали нашим місцевим захисникам. Зараз не так часто, але іноді спілкуємося. Вони нині воюють і знаходяться на інших напрямках, де дуже гаряче. Але коли приїжджають сюди, у селище, то згадують ці вареники. Розповідають, що навіть коли ми передавали їжу, а вони стояли у Шостці, у теробороні, і як вареники потрапляли до них, то злипалися, вони кидали їх у воду, ті розм’якали, і виходила така каша. Але все одно вони їли із задоволенням і сьогодні теж це згадують, як це було, і вдячні за те, що наші люди таке робили, що допомагаємо, підтримуємо їх. 

• Ви й надалі продовжуєте свою діяльність, що вас надихає на це?

– Після серпневих “прильотів” 2024 року кожен займається допомогою вдома (люди в’яжуть, випікають смаколики, ліплять вареники), щоб не наражати жителів селища на небезпеку. Надихає, по-перше, віра у наших захисників, віра у перемогу, яка все одно буде за нами. І це обов’язок кожного, хто знаходиться у тилу, допомагати нашим захисникам. У нас є можливість спати у теплому ліжку, у своїх домівках, а вони зараз за нас знаходяться на передовій, тому ми зобов’язані їм допомагати.